Про школу

З історії школи

1903 - 30-ті роки XX ст.

Виникнення, розвиток і становлення школи як такої, яка мала лише початкові класи з переважаючою польською мовою навчання.

Поч. 40-х років - кінець 50-х років XX ст.

Семирічна школа з українською мовою навчання.

Поч. 60-х років - середина 80-х років XX ст.

Восьмирічна неповна середня трудова політехнічна школа з основами

загальноосвітніх знань.

Середина 80-х - кінець 90-х років XX ст.

Розвиток школи в новій соціально-політичній ситуації в поєднанні з

новими тенденціями в освітянському житті суспільства.

Модрицька ОШ І-ІІ ступенів.

Модрицька школа була побудована на початку XX ст. і являла собою цегляний малогабаритний будинок, який був зведений у центрі села, неподалік церкви. На початковому етапі свого існування це була 4-х класна школа, у якій протягом 20-х та 30-х років нараховувалось близько 40-50 учнів. Не всі могли поміститися у ній, тож вчилися у школі переважно діти заможних батьків, а бідніші залишалися неграмотними. Дітей приймали до школи з 8 років. Навчання проходило у дві зміни (з 9.00 по 13.00 та з 13.00 до 16.00) у 2-х приміщеннях будинку школи, оскільки у 2-ій половині цього будинку жив директор із своєю сім'єю та прислугою.

Першим директором школи був Ісик Василь Федорович, 1882 р. народження, уродженець с. Дорожів.

В одному приміщенні навчалися 1 і 2 класи, в другому - 3 і 4 класи. Директор навчав дітей урокам географії, української мови, математики. Допомагали йому вчителі: Чаїнська Л.М., яка вчила польську мову та малювання; Грицько Галина, яка навчала дітей народним вправам (фізвихованню) та Церкивчова Ядвіга Петрівна.

Навчання переважно велося польською мовою. Основам релігії (два рази на тиждень) навчав отець Юліан Слонський, уродженець 1889 р., який був парохом села, а після Другої св. війни довго душпастерував у Філадельфії (США), де і помер.

За свідченням старожилів села, перший директор школи заслужив повагу, любов і шану жителів села. Похований на сільському кладовищі. На захід від школи існував будинок, у якому розміщувалася читальня „Просвіти", і була заснована (за свідченням жителів села) ще перед 1 св. війною. Бібліотеку читальні становили зібрані книжки, а також дещо з видань „Просвіти". Збиралися у цьому будинку переважно після церковної літургії, в неділю, і до пізньої ночі проводили репетицію хору аматорського гуртка. Молодь (дівчата і хлопці) у гарних українських костюмах їздили з виступами по селах. Крім рідної мови, у школі викладали польську та німецьку, а також малювання, співи, географію, математику, релігію і народні вправи.

З приходом радянської влади ситуація навколо освітянського життя села дещо змінилася, оскільки в приміщенні читальні стали організовувати піонерські і комсомольські організації

Після смерті В. Ісика, директором школи був Климко Ярослав Дмитрович (родом з с. Сільця), який проживав у тому ж приміщенні будинку школи, що покійний В. Ісик. Займав він цю посаду на початку 40-х років. Школа була на цей час з 7-річним терміном навчання і нараховувала близько 60 учнів.

Мотика Ігор Степанович викладав історію, Кузан Михайлина Михайлівна викладала географію і приймала активну участь у діяльності ОУН, за що була засуджена до багаторічного ув'язнення.

Поряд з відбудовою системи народної освіти ішов процес відновлення роботи піонерської та комсомольської організації, що являлося моментом посилення контролю над учнями з боку більшовицької партії. У селі на початку 50-х років при школі була вечірня школа, де освіту здобували представники селянської молоді, які не мали можливості вчитися в роки війни. Існував при школі консультпункт, яким відала Пашко Галина Володимирівна, що працювала в Модрицькій школі з 1951 -1992 р. вчителем укр.мови та літератури.

Під кінець 50-х років відбулася структурна перебудова загальноосвітньої школи згідно Закону „Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Закон передбачав введення загальної 8-річноі освіти, введення в школах виробничого навчання, створення учнівських виробничих бригад. У Модрицькій школі в цей період нараховувалося близько 130 учнів 1-8 класів. У класах був різний контингент учнів/від 8 до 21./Паралельні класи були відсутні. Всі вчителі, а їх було 14, працювали строго за спеціальністю з повним тижневим навантаженням. В кінці 60-х років на території школи був літній табір для дітей із Східної України, який з часом перенесли на територію лікувального санаторію в с.Модричі.

У 1965-1966 рр. до будинку школи було добудовано приміщення, яке послужило їдальнею для учнів школи. Під контролем школи була велика ділянка землі, на якій вирощували пшеницю, ячмінь, овес, конюшину, траву. Учні школи займалися розведенням кролів, за що заробляли до 400крб. на рік. Крім цього учні сприяли поповненню шкільного бюджету шляхом збирання жолудів у парку ім.Б.Хмельницького. За зароблені гроші організовувалися екскурсії у міста України. Частина грошей ішла на допомогу дітям-сиротам.

У 1959 р. школа була газифікована, а з боку колгоспу надавалася допомога вчителям продуктами. У 70-х роках школі надавалася шефська допомога від долотного заводу, ПМК-72 М.Дрогобича, птахофабрики в обладнанні кабінетів, ремонту приміщень класів у канікулярний період. Нерідко ця допомога зводилася до того, що шефи давали матеріали, а ремонт здійснювали вчителі та учні школи та їх батьки. У період 60-80 рр. особливі акценти робилися на трудове виховання учнівської молоді.

З одного боку, це стимулювало діяльність учнів і вчителів школи, а з другого - держава, не маючи можливості повністю фінансувати процес трудового виховання учнів, прагнула перевести це в розряд шефської допомоги з боку державних підприємств.

За період з 1951 по 1985 рр. директорами школи були:

1.   Стецій С.В. Освіта середня спеціальна .Викладав нім.мову. Дружина його з такою ж освітою викладала укр.мову та літературу.

2.   Усова В.Т. Освіта вища, математик.

3.   Дубовецький. Освіта вища, історик, родом з Київщини.

4.   Василенко І. Освіта вища, історик.

5.   Вуйцик  Г.   С.   Освіта  вища,   вчитель  рос.мови  та  літератури.   Працювала  в Модрицькій школі більше 20 років.

6.   Осінчук В.І. Освіта вища, вчитель математики.

7.Макар С.І. освіта вища, вчитель географії

Перелічені особи, які у різний час займали посаду директора школи, в пам'яті жителів села та учнів залишилися вимогливими і справедливими керівниками. Протягом цього періоду в школі працювали вчителі:

1.   Пашко Г.В. Вчитель укр.мови і літератури. Освіта вища. Працювала в школі більше 40 років (з 1951 по 1992 рр.)

2.   Вуйцик Г.С. Вчитель російської мови і літератури. Трудовий стаж - більше 40 років.

3.   Малик Г.І. Вчитель історії та географії.

4.   Кічун С.М. Вчитель початкових класів. Вчительський стаж - більше 20 років.

5.   Лабанець    О.М.    Вчитель    початкових    класів.    Освіта    середня    спеціальна. Вчительський стаж - більше 20 років.

6.   Матківська Г.І. Вчитель початкових класів. Вчительський стаж - більше 20 років.

7.   Магур М.А. Вчитель початкових класів. Освіта середня спеціальна. Вчительський стаж - більше 20 років.

8.   Усова Д. Вчитель російської мови. Освіта вища.

9.   Маруха Н.А. Вчитель німецької мови. Вчительський стаж - більше 20 років.

10.Ярема Н.В. Вчитель історії. Освіта вища.

11.Щелем Ї.Г. Вчитель математики. Освіта вища.

12.Делем Н. Вчитель біології. Освіта вища.

13. Криштальська 1.1. Вчитель математики. Освіта вища. Вчительський стаж - більше 20 років.

Н.Ткаченко І.П. Вчитель математик. Освіта вища.

15.3енкова Г.Я. Вчитель фізики. Освіта вища.

З середини 80-х років виникла необхідність кардинальних змін у розвитку суспільства, які істотно вплинули і на розвиток освіти, оскільки відбулися спроби оздоровлення суспільно-політичного життя суспільства. У навчально-виховному процесі почалося відновлення національних та гуманістичних загальнолюдських цінностей. У зв'язку з цим у 1988 році було розроблено "Основні напрямки реформи загальноосвітньої і професійної школи", в яких передбачалося здійснення змін у системі ховання і навчання підростаючого покоління. Колектив школи, керований Осінчуком В.І., а пізніше Макаром С.І., включився в цей процес демократизації народної освіти, що виявилося у новому підході до організації навчально-виховного процесу.

Вчителі школи стають членами шкільної „Просвіти", яка взяла на себе організацію найрізноманітніших форм пробудження національної свідомості шляхом популяризації обрядів, свят, пропаганди і вивчення рідної мови. За форму діяльності було взято виступи по селах району з виставою Т.Г.Шевченка "Назар Стодоля", а також організація тематичних вечорів, участь у відзначенні державних та релігійних свят через залучення до цього молоді села.

Очолює філію "Просвіти" вчитель української мови і літератури  Шиб Віталія Юріївна.

Утвердження християнської моралі та відродження духовності народу, спираючись на рідне слово, реалізовується через вивчення учнями основ християнської моралі (вчитель - Бурядник Ольга Михайлівна.).

Популяризація обрядів, свят, звичаїв нашого народу і розкриття самобутності і багатства їх проходить через призму вивчення учнями школи основ українознавства (вчитель - Голяк Зеновія Юріївна.). Збереженню і відродженню нашої історії, культури, звичаїв, побутових традицій сприяють відкриті уроки, які проводять вчителі-предметники, що стало не винятком, а правилом.

Адміністрація школи (директор Макар С.І., завуч Голяк 3. Ю.) та вчителі школи стараються проводити свою роботу так, щоб молода людина при навчанні не була відчужена від власної національної самобутності, від рідного краю, рідної мови, культури та історії в поєднанні з розвитком і навчанням певних вмінь, знань і навичок учнів. Крім відновлення в навчальному процесі національних і гуманістичних загальнолюдських цінностей, існує тісний взаємозв'язок і співпраця з органами місцевого самоврядування (неодноразово вчителі школи були депутатами сільської Ради, зокрема директор школи Макар С.І. - депутат районної Ради). Важливою віхою в освітянському житті села являється процес будівництва нової школи, яка має статус середньої школи. Основою цього процесу був комплексний підхід через діяльність директора школи Макара С.І., діяльність представників органу місцевого самоврядування та вчителів школи у тісній співпраці з жителями села.

У 1998 році директором Модрицької СЗШ І – ІІ ступенів став Заяць І.М. Тоді школа була в старому пристосованому приміщенні.

   У 2005 році урочисто була відкрита нова середня загальноосвітня школа, реорганізована як СЗШ І – ІІІ ст.. Рік за роком вчительський колектив на чолі з дирекцією оснащував приміщення, устатковувалися кабінети, поповнювалася матеріально-технічна база.

   У 2010 році буквально через 5 років після відкриття на базі Модрицької СЗШ І – ІІІ ступенів був створений Модрицький навчально-виховний комплекс І – ІІІ ступенів з середньою школою І – ІІІ ступенів і дошкільним навчальним закладом «Веселка», у якому було створено дві групи: старша і молодша.

   У 2007 році на базі Модрицького НВК І – ІІІ ступенів ініційовано завучем школи Голяк Зеновією Юріївною створення шкільного музею «Світлиця дитячих душ».

   Метою створення музею було прилучення дітей та молоді до духовних скарбів українського народу, формування у них глибокого почуття любові до отчого краю, його історії, культури та рідної мови, популяризація народних традицій, промислів та ремесел з використанням краєзнавчого матеріалу.

Відвідувачі мають змогу ознайомитись зі значною кількістю оригінальних експонатів, які дають можливість простежити етапи розвитку народних промислів у нашому регіоні, а також знайомлять з історією розвитку села школи.

Головні завдання музею:

- популяризувати історію розвитку складових народознавства;

- систематично проводити пошукову, краєзнавчу, науково-дослідницьку роботу;

- формувати у підростаючого покоління розуміння значимості історії краєзнавчого характеру;

- пропагувати і оберігати пам’ятки історії.

   Створення музею є результатом творчої, цілеспрямованої пошукової роботи педагогічного колективу, учнів школи та жителів села. Експозиція музею складається з розділів, які яскраво відображають основні складові сучасного народознавства.

   Фрагмент інтер’єру селянської хати кінця ХІХ початку ХХ століття, піч з різноманітним начинням, піл, жердка з одягом, мисник, стіл, лави, ікони, дерев’яне ліжко і колиска – все це результат серйозної пошукової роботи учнів та вчителів школи.

   Особливе місце в музеї займає діючий ткацький верстат, який подарував музею житель села Гусне Турківського району, а нині модричанин – Ільницький Іван Михайлович. Народні промисли та ремесла представлені зразками хатнього начиння, виробами з деревини,гончарними і ткацькими виробами. Килими, народна вишивка та іграшки, писанки, вишиті та мальовані картини є справжньою окрасою музею. Яскраві кольори, цікаві візерунки відкривають перед відвідувачами неповторність українських символів, житейську мудрість та пам'ять родоводу. Зразки українського народного одягу, національне буденне та святкове вбрання, сорочки з домотканого полотна достовірно відтворюють дух народних традицій, високу народну мораль, якою керувалися наші предки.

   Невдовзі Заяць Ігор Мирославович заключив угоду про співпрацю між Модрицьким НВК і Дрогобицьким ДПУ ім.. Івана Франка, зокрема з кафедрою математики факультету початкового навчання та кафедрою

іноземних мов.  

   Після цього була підписана ще одна угода про співпрацю з Вищою школою міжнародних відносин в м. Хелм, а також зі школою у місті Гріфіно, що в Республіці Польща.

  Крім цих угод, налагоджений тісний зв'язок з гімназією у місті Адмунд, що в Австрії, де здійснюється обмін досвідом між учителями.

  Учителі Модрицького НВК І – ІІІ ст.. творчі, працюють різнопланово. Деякі з них є членами Львівської МАН. Це, зокрема, Драб Я.О., Заяць І.М. які налагоджують науково-дослідницьку роботу з учнями НВК.

  Модрицькі педагоги мають багато досягнень. Беруть активну участь у конкурсі «Учитель року». Зокрема Олексин Т.А переможець районного конкурсу і посіла 6 місце в обласному відбірковому турі серед учителів зарубіжної літератури. Як вчитель української мови і літератури 2 місце в районному конкурсі посіла Грицик Н.Б. Першість серед учителів хімії у районі здобула Лихтей М.Б.

   У 2014 році заступник директора з навчально-виховної роботи НВК і вчитель основ християнської етики Голяк З.Ю., заручившись допомогою членів своєї родини, деяких учителів і батьків організувала створення у приміщенні НВК каплиці – це духовне місце було освячено на празник Покрови Пречистої Діви Марії.

   Зараз на часі створення шкільного альманаху «Сіячі зерняток доброти…», редакторами та упорядниками якого є учителі української мови та літератури Шиб В.Ю. та Грицик Н.Б. Метою створення цього альманаху є позиціонування творчості учнів НВК та представлення їхніх доробків.